Мефедрон мяу мяу где купить наркоту Краснозаводск

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Как я купила мефедрон и была волонтером

Это было год назад, я была в очередной писюльке и решила закупить закладки на весь вечер. Весна уже треснулась, и я была готова копать этот мир в поисках новых ощущений. Встал вопрос, где достать курицу – эфедрон, который всегда давал хороший кик. Сидела я в своей грязной комнатушке, пытаясь найти дилера в своем телефоне, и вдруг вспомнила, что есть одна охуенная программа для поиска наркосетей. Она была в том же стиле, что и ВКонтакте, только тут общение было полностью посвящено наркотикам – отличная штука для любителей потрясти себя до потери пульса.

У меня в друзьях был один тип, Глеб, который обожал закладки и был постоянным клиентом у местных дилеров. Я решила пойти на риск и спросить его, не знает ли он, где достать курицу. Он отвечал долго, но наконец-то скинул контакт одного парня, который, по его словам, продает качественный мефедрон.

Я не знала, что меня ожидает и как все сложится. Но неважно, я хотела попробовать что-то новое, ощутить вкус адреналина. В конце концов, я всегда считала себя смелой и отчаянной. Я позвонила дилеру и договорилась о встрече в темном переулке. Все было таинственно и опасно, словно шаг в неизведанность.

Встреча прошла успешно, я получила свою порцию курицы, а к дому вернулась с чувством предвкушения. Перед тем, как треснуться, я проверяла каждую горошинку, оценивая ее чистоту и качество. В итоге, я решила положить на стол маленькую кучку мефа и прикурить. Это был настоящий кик – как будто меня подхватывает волна энергии, и я погружаюсь в сумасшедший танец с бешенным счастьем.

Но через несколько часов эффект стал спадать. Я уже не была такая активная и прыткая, поэтому решила прикрутить себя беленьким – очищенным героином, который я оставила на всякий случай. Как только таблетка круглым движением покатилась по столу, я не раздумывая поднесла ее к носу и вдохнула глубоко.

Беленький проработал со мной всю оставшуюся ночь. Я гуляла по городу, смешиваяся с тусовкой, состоявшей из таких же потерянных душ, как и я. Я чувствовала себя счастливой, свободной от оков реальности. В этом мире я была волонтером, помогая людям забыть свои проблемы. Все проблемы были здесь и сейчас, несущественными и незаметными.

Утро настало слишком быстро. Я проснулась на скамейке в парке, ощущение отсутствия тела и боли во всем теле. Все довольно-таки быстро исчезло, и оставшиеся воспоминания смешались в голове. Я даже не могла вспомнить, как я попала сюда, на эту скамейку.

И вот я теперь, сидя в этой чистой комнате, волонтерю на благотворительном мероприятии. Я решила, что нужно делать что-то полезное, чтобы оправдать свое существование и хоть немного отплатить миру за то, что он отдал мне. Я пришла сюда, чтобы помочь нуждающимся, тем, кто потерял всю надежду. И я знаю, что моя история с наркотиками и мошенничеством – это лишь часть меня, но не все, что я есть.

Я вижу, как дети восхищенно смотрят на меня. Они не знают моего прошлого, и это хорошо. Я не хочу, чтобы они видели во мне наркоманку, а хочу, чтобы они видели во мне человека, готового помочь. Я улыбаюсь им, раздавая улыбки и доброту, хотя внутри все еще бушует шторм.

Сегодня я понимаю, что волонтерство – это настоящий наркотик для меня.

Время лечит, и я все еще ищу себя в этом безумии. Но я знаю, что даже среди наркоманов и гопников есть те, кто может измениться, кто может стать лучше. И я верю, что этот кто-то – это я.